Субітник

Субітник, -ка, м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.

Сучасні словники

СУБІТНИК -а, ч., заст. 1) Той, кого карали по суботах. 2) Поминальна книга, синодик. [1]

Ілюстрації

Див. також

Синодик (http://uk.wikipedia.org/wiki/Синодик )

Граматика (http://sum.in.ua/s/ghramatka )

Пом'яник (http://church_rite_ukrainian.academic.ru/1665/пом'яник)

Джерела та література

1. Толковый словарь украинского языка (онлайн версия), http://www.classes.ru/all-ukrainian/dictionary-ukrainian-explanatory-term-173678.htm
2. Словопедія Російсько-український словник (Українська академія наук), http://lang.slovopedia.org.ua/11/53407/174240.html
   
3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 185.

Зовнішні посилання

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225. http://ukrlit.org/slovnyk/субітник