Субітник
Субітник, -ка, м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.
Сучасні словники
СУБІТНИК
-а, ч., заст.
1) Той, кого карали по суботах.
2) Поминальна книга, синодик.
[1]
ПОМИНАЛЬНИК
помянник (синодик) граматка, пам'ятка, поминальник, поминальниця, пом'яник, поминник, субітник.[2]
СИНО́ДИК, а, ч. У Росії та на Україні — список померлих для поминання їх під час церковної відправи; поминальна книга; // Список перелік кого-, чого-небудь.[3]
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Синодик (http://uk.wikipedia.org/wiki/Синодик )
Граматика (http://sum.in.ua/s/ghramatka )
Пом'яник (http://church_rite_ukrainian.academic.ru/1665/пом'яник)
Джерела та література
- Толковый словарь украинского языка (онлайн версия), http://www.classes.ru/all-ukrainian/dictionary-ukrainian-explanatory-term-173678.htm
- Словопедія Російсько-український словник (Українська академія наук), http://lang.slovopedia.org.ua/11/53407/174240.html
- Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 185.
Зовнішні посилання
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225. http://ukrlit.org/slovnyk/субітник
