Уява

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Уя́ва, -ви, ж. 1) Представленіе, воображеніе, фантазія. Желех. 2) Воображаемое, воображаемый предметъ. Ум. Уявонька. Вона всміхнулася такеньки, як усміхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу. МВ. ІІІ. 101.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УЯ́ВА, и, жін.
1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою — реальному і уявному (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (Мистецтво кіно, 1955, 48);
// Думка, свідомість, фантазія. Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 243); Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Іван Франко, IV, 1950, 28); Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б'є в шибки буйніш... Таємниця? Ніякої... Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної... (Павло Грабовський, I, 1959, 462); Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (Олесь Донченко, II, 1956, 28); І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); Робочий стіл. В уяві — моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску... На рейді кораблі, а ген — чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Любов Забашта, Вибр., 1958, 51).
2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ. [Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 235).

"Словопедія"

УЯВА
Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань.

Культурологічний словник

УЯВА — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. У. тісно пов'язана з абстрагуючою діяльністю мислення. Виникнення У. як специфічно людської діяльності зумовлено потребами життя і насамперед суспільно корисною працею. У. має велике значення в житті людства, завдяки їй людина може передбачати свої майбутні дії та їх результати. В цьому виявляється активний характер У., її зворотний вплив на дійсність. З погляду психології У. полягає у вибірковому мисленному розчленуванні раніше вироблених і створенні нових зв'язків — асоціацій. Враховуючи ступінь осмисленості нових образів, розрізняють мимовільну У. (наприклад, у сновидіннях, при патологічних станах людини) і довільну, яка підпорядкована свідомо поставленій меті. За змістом професійної діяльності У. буває науковою, художньою, технічною. Відповідно до характеру діяльності людини її У. може бути репродуктивною і творчою. Перша залишається в межах відтворення того, що описали чи досягли інші люди, а творча передбачає створення цілком оригінальних образів.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]