Уява

Уя́ва, -ви, ж. 1) Представленіе, воображеніе, фантазія. Желех. 2) Воображаемое, воображаемый предметъ. Ум. Уявонька. Вона всміхнулася такеньки, як усміхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу. МВ. ІІІ. 101.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УЯ́ВА, и, жін.
1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою — реальному і уявному (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (Мистецтво кіно, 1955, 48);
// Думка, свідомість, фантазія. Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Лесь Мартович, Тв., 1954, 243); Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Іван Франко, IV, 1950, 28); Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б'є в шибки буйніш... Таємниця? Ніякої... Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної... (Павло Грабовський, I, 1959, 462); Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (Олесь Донченко, II, 1956, 28); І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); Робочий стіл. В уяві — моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску... На рейді кораблі, а ген — чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Любов Забашта, Вибр., 1958, 51).
2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ. [Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 235).

"Словопедія"

УЯВА
Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань.

Культурологічний словник

УЯВА — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. У. тісно пов'язана з абстрагуючою діяльністю мислення. Виникнення У. як специфічно людської діяльності зумовлено потребами життя і насамперед суспільно корисною працею. У. має велике значення в житті людства, завдяки їй людина може передбачати свої майбутні дії та їх результати. В цьому виявляється активний характер У., її зворотний вплив на дійсність. З погляду психології У. полягає у вибірковому мисленному розчленуванні раніше вироблених і створенні нових зв'язків — асоціацій. Враховуючи ступінь осмисленості нових образів, розрізняють мимовільну У. (наприклад, у сновидіннях, при патологічних станах людини) і довільну, яка підпорядкована свідомо поставленій меті. За змістом професійної діяльності У. буває науковою, художньою, технічною. Відповідно до характеру діяльності людини її У. може бути репродуктивною і творчою. Перша залишається в межах відтворення того, що описали чи досягли інші люди, а творча передбачає створення цілком оригінальних образів.

Ілюстрації

Див. також

Цей дивний світ уяви
Людина використовує в діяльності власний досвід не лише через відтворення того, що сприймала раніше. Збережені образи спрйнятих предметів, життєвих ситуацій, почутих розповідей або побачених спектаклів можуть відтворюватись у нових звязках, нових, незвичайних комбінаціях чи сполученях.

Уява – це відображення людиною дійсності через комбінування образів раніше сприйнятих предметів.
Уява тісно повязана з мислення, бо образ і думка завжди поєднані. Вона сприяє передбаченню майбутньому і немовби оживлює минуле. Уява з нічого твороти не може. Нові образи у процнсі уяви створюються через аналітико-синтетичну переробку матеріалу, що був сприйнятий у минулому досвіді.

У цьому і виявляється специфіка уяви, бо перетворює лише те, що є в памяті. Так, відтворююча уява створює образи за аналогією з обєктами і явищами природи, або за допомогою поєднання властивостей різних предметів. Чим оригінальніші комбінації новоутворених людиною образів, чим більше значення вони мають для подальшого розвитку діяльності людей, тим вищий рівень творчої уяви людини.

Уява приходить у дію на тому етапі пізнання, коли дуже велика невизначеність ситуації, дуже багато невідомого. Саме за допомогою уяви людина знаходить вихід у складній ситуації за відсутності потрібної повноти знань, які потрібні для мислення. Отже, у цьому є суттєва віжмінність уяви од мислення – там, де мисленню потрібно опиратися на знання, уява працює за допомогою фантазії.

Завдяки уяві ми можемо подумки відійти за межі того, що сприймаємо безпосередньо, вона сприяє передбаченню майбутнього, „оживлює” те, що було раніше.

Уява притаманна і необхідна всім людям. Без мрії, без творчих задумок не були би збудовані космічні кораблі, гідростанції, оригінальні прилади. Уява повязана з нервово- мозковими і органічними процесами.

Кожному відомо, що відтворена в уяві картина небезпек може викликати прискорення пулбсу, зміну дихання. Людина може навіювати собі ознаки деяких хвороб за їх відсутності, і під дією такаго стійкого образу у неї навіть можуть зявитися реальні ознаки хвороби. Було зафіксовано, що коли людина виконує певні дії в уяві, уявляє їх від початку і до кінця, таке, „програвання” сприяє кращому виконанню цих дій у реальності.

Медичним працівникам і науковцім відомі також факти, коли уява видозммінюється у звязку із паталогічними змінами мозкової діяльності.

Найпоказовішою видозміною є галюцинація, коли зворий „сприймає” неіснуючий образ. Цей образ настільки яскравий, що людина абсолютно впевнена в його раельності. Такі хворобливі стани можуть зявитися у людей, які довго вживають алкоголь ( так звана „біла гарячка” ). І також тимчасові галюцинації викликають наркотичні речовини.