Веселка

Веселка, -ки, ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — вонюча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131. 3) — чортова. Раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. Ум. Веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Веселка Академічний тлумачний словник

ВЕСЕЛКА, и, жін.

Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга. Небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари, але сонце зараз десь близько засвітило веселку, і дощ перестав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396); Гарна, розцвітлена пишно веселка півнеба підперла, В воду прозорую річки спустивши кінці кольористі (Володимир Самійленко, I, 1958, 92); Веселка в фонтанах біля входу до Пролетарського саду викликала в них щире і голосне захоплення (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 23); * У порівняннях. Веселкою моя надія грала (Леся Українка, I, 1951, 33). ♦ Грати всіма барвами веселки — переливатися багатьма різними кольорами. На столах грав усіма барвами веселки кришталь (Петро Панч, В дорозі, 1959, 150).

Веселка . Українсько-російський словник

ВЕСЕЛКА

поэз.

радуга

Веселка . УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

ВЕСЕЛКА

оптичне явище у земній атмосфері, що виникає внаслідок заломлення, розщеплення та повного відбиття сонячного світла на краплинах дощу, мряки чи туману; має вигляд забарвленої дуги, з кольорами від червоного (на зовнішньому боці дуги) до фіолетового (на внутрішньому).

Веселка . Словник синонімів

ВЕСЕЛКА

(в небі) райдуга; (барв) спектр, ґама; П. строкатість, пістрявість.

Веселка . Орфографічний словник української мови

Весе́лка

іменник жіночого роду

Веселка . Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	Весе́лка
Родовий	Весе́лки
Давальний	Весе́лці
Знахідний	Весе́лку
Орудний	Весе́лкою
Місцевий	на/у Весе́лці
Кличний	Весе́лко*