Веселка
Веселка, -ки, ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — вонюча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131. 3) — чортова. Раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. Ум. Веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.
Сучасні словники
Веселка Академічний тлумачний словник
ВЕСЕЛКА, и, жін.
Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга. Небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари, але сонце зараз десь близько засвітило веселку, і дощ перестав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396); Гарна, розцвітлена пишно веселка півнеба підперла, В воду прозорую річки спустивши кінці кольористі (Володимир Самійленко, I, 1958, 92); Веселка в фонтанах біля входу до Пролетарського саду викликала в них щире і голосне захоплення (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 23); * У порівняннях. Веселкою моя надія грала (Леся Українка, I, 1951, 33). ♦ Грати всіма барвами веселки — переливатися багатьма різними кольорами. На столах грав усіма барвами веселки кришталь (Петро Панч, В дорозі, 1959, 150).
Веселка . Українсько-російський словник
ВЕСЕЛКА
поэз.
радуга
Веселка . УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
ВЕСЕЛКА
оптичне явище у земній атмосфері, що виникає внаслідок заломлення, розщеплення та повного відбиття сонячного світла на краплинах дощу, мряки чи туману; має вигляд забарвленої дуги, з кольорами від червоного (на зовнішньому боці дуги) до фіолетового (на внутрішньому).
Веселка . Словник синонімів
ВЕСЕЛКА
(в небі) райдуга; (барв) спектр, ґама; П. строкатість, пістрявість.
Веселка . Орфографічний словник української мови
Весе́лка
іменник жіночого роду
Веселка . Словозміна
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
Називний | Весе́лка | |
Родовий | Весе́лки | |
Давальний | Весе́лці | |
Знахідний | Весе́лку | |
Орудний | Весе́лкою | |
Місцевий | на/у Весе́лці | |
Кличний | Весе́лко* |
Ілюстрації
Медіа
Див. також
- Веселка , матеріал з Вікіпедії