Вулиця

Вулиця, -ці, ж. 1) Улица. 2) Мѣсто, гдѣ собираются парни и дѣвушки для пѣнія, игръ, танцевъ. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Мет. 328. Ум. Вуличка, вуличенька, вулонька. Тіснії вуличеньки, тіснії. Грин. ІІІ. 471.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Вулиця Академічний тлумачний словник

ВУЛИЦЯ, і, жін.

1. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння. А скільки ж у Харкові вулиць, так батечку мій! Довгі та прямі, та є і мощені (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 308); Біля сільради вся вулиця запруджена народом (Андрій Головко, II, 1957, 157); // Два ряди будинків із проїздом, проходом між ними. Уїжджають вони у саме село Лани, проїхали три вулиці, й дівчина устала з воза (Марко Вовчок, I, 1955, 351); З піснями дівчата, смугляві, веселі, по Ленінській вулиці йдуть (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 29); // перен. Про мешканців таких будинків. — Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (Іван Франко, IV, 1950, 505); [Роман:] Тепер вже так повелося, що: що вулиця, то й звичай; що хата, то й закон (Марко Кропивницький, II, 1958, 23); Дівчата сиділи на колодках.. Колодки були Андріянові — хату нову збирався ставити. А тим часом було де вулиці збиратися (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 167). , ♦ Буде й на нашій (моїй і т. ін.) вулиці свято див. свято; Викидати (викинути) на вулицю див. викидати; Давати зелену вулицю — пропускати без затримок, поза всякою чергою. Світло-бежевий «ЗИЛ».. з червоним хрестом на вітровому склі стрілою мчить магістралями міста. Регулювальники дають йому «зелену вулицю» (Вечірній Київ, 16.IV 1957, 2); Десятою вулицею обминати (обходити) кого — старанно, свідомо уникати зустрічі з ким-небудь. То було ніколи й не загляне [Параска] в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); На всю вулицю — так, що чути далеко. Сама усе дивиться на нього [портрет]... а далі як придивилась... як зарегочеться на усю вулицю... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 18); Не валяється на вулиці див. валятися.

2. Місце надворі, де молодь збирається на гулянку, а також сама гулянка. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); В українському селі існує цілий ряд традиційних форм [дозвілля],.. як молодіжні вулиці, вечорниці (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 20). ♦ Збиратися (зібратися) на вулицю — сходитися на гулянку (звичайно увечері). Он і майдан, де ми на вулицю збираємося (Панас Мирний, I, 1954, 83).

3. Зовнішнє оточення, яке своєю некультурністю, невихованістю погано впливає на кого-небудь. — Вулиця на перший погляд, може, і весела, вільна, та це тільки на перший погляд. А насправді вона залишає тяжкі наслідки, хвороби, тюрму (Іван Микитенко, II, 1957, 489).

Вулиця . Українсько-російський словник

ВУЛИЦЯ

улица

Вулиця . Фразеологічний словник української мови

ВУЛИЦЯ

викида́ти / ви́кинути на ву́лицю кого і без додатка. 1. Позбавляти житла, притулку. Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату і шматок поля.. Старого й немічного Северина Глущука Генріх викинув на вулицю (С. Чорнобривець). 2. Позбавляти засобів для існування, заробітку. А молодий (пан) — навпаки: і не кричить, і не лає: все тихо та мирно, а дивись — уже й викинув на вулицю (Панас Мирний).

ганя́ти ві́тер по ву́лицях (по сві́ту). Проводити час у розвагах; нічого не робити, нічим не займатися. — Отож зміну відробив та й пішов вітер по вулицях ганяти. Тільки й на умі танці та комфорт (О. Гончар); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, .. витирають чужі кутки? (П. Загребельний).

дава́ти / да́ти зеле́ну ву́лицю. 1. чому. Безперешкодно пропускати що-небудь (перев. про залізничний транспорт). На Україну МТС поверталася залізницею. Ішла ще війна, а .. військові коменданти скрізь давали мирному солончанському ешелонові зелену вулицю (О. Гончар); І раптом старий німець здурів! На станції, яка давала ешелонові зелену вулицю, він зупинив поїзд і заявив, що далі не поїде (П. Загребельний). 2. кому. Створювати умови для швидкого просування кого-небудь по роботі, службі; сприяти кому-небудь у чомусь. От ми заберемо його (голову колгоспу) од вас,— сказав Сагайдак,— і повеземо його туди, де його ніхто не спинятиме, а ще .. дадуть зелену вулицю (В. Кучер). 3. чому. Створювати умови для безперешкодного розвитку, використання, впровадження і т. ін. чого-небудь. Зелену вулицю горохові дають в кожному господарстві (З газети); — Тепер інший час. Ізотопу (урану) скоро дадуть зелену вулицю (Н. Рибак); Под

загна́ти у сліпу́ ву́лицю кого. Поставити кого-небудь у безвихідне становище, здобувши перемогу в суперечці, розмові і т. ін. На Бронка дивились всі, і здавалося, що Філіпчук своєю логікою загнав його у сліпу вулицю (Ірина Вільде).

з ву́лиці. Зовсім невідомий, випадковий. — У нас, дівчино, двадцять п’ять тисяч робітників. І жодного — щоб просто з вулиці. Щоб без особової справи (О. Гончар).

зеле́на ву́лиця 1. Безперешкодний шлях у досягненні, доланні, у розвитку і т. ін. чого-небудь. — Вона в медінститут їде документи здавати,— прохопилась першою Василинка.— Ну, зеленої тобі вулиці (О. Гончар); Хорошій, новаторській поезії в журналі завжди зелена вулиця (З газети); // Безперешкодний прохід (через кордон). — Я зацікавлений в успіху справи не менше, ніж ти, і забезпечу тобі на кордоні зелену вулицю (Р. Самбук).

зеле́на ву́лиця 2, заст. Покарання солдатів шпіцрутенами в кріпосницькій Росії. — Пустіть, братики,— благав жалісливо зв’язаний,— не занапащайте душі християнської... Мене ж за крадіж зі зломом поведуть зеленою вулицею... під шпіцрутени... не шкуру, а душу виб’ють (М. Старицький); — А знаєте, Тарасе Григоровичу,— втрутився Фішер,— пан Крулікевич і пан Завадський три місяці лежали в госпіталі після зеленої вулиці.— Як?! Шпіцрутенами?! — стиснув зуби Шевченко (З. Тулуб).

на всю ву́лицю, зі сл. крича́ти, галасува́ти і под. Дуже голосно, сильно. Ішов (Хома) селом п’яний, як ніч, і, притопуючи лакованим чоботом, горлав на всю вулицю: — Качайте мене, заплачу! (О. Довженко); Спати? Як можна спати в таку ніч! Зоряна височінь вбирає очі, як тоді, коли Тоня галаснула на всю вулицю: “Супутник! Он він!” (О. Гончар).

на доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́ється. Має неабияку вартість, позитивні якості, високо цінується і становить рідкість. — Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар); — Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні.— Чортзна-що — скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються... (М. Стельмах); // Може стати в пригоді, бути потрібним для чого-небудь. Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків (свататись) (М. Стельмах). по доро́зі не валя́ється. Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка).

обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно (обличчя) стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його (до нього) (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко); — Ко

че́рез ву́лицю бо́ндар кому, жарт. Дуже далекий або зовсім не родич. Вона йому тітка, а він їй через вулицю бондар (Укр.. присл..).

че́рез доро́гу (ву́лицю, тин) навпри́сядки, зі сл. ро́дич, рідня́ і под., ірон. Дуже далекий або зовсім ніякий. — Погукали й мене на весілля, спасибі. Хоч я їм і родичка яка: навприсядки через дорогу (О. Ковінька); — А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий .. через вулицю навприсядки! (О. Гончар); — Ну ж і рідня ми з Вами — через тин навприсядки (В. Земляк).

як го́лому на ву́лицю, зі сл. хо́четься, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (хочеться). Хочеться, як голому на вулицю (Укр.. присл..).

Вулиця . Архітектура і монументальне мистецтво

ВУЛИЦЯ

Розташований у населеному пункті простір між двома рядами забудови, призначений для вільного проїзду і проходу. За роллю і функціональним призначенням поділяються на головні й другорядні, житлові і виробничі, торговельні й ділові. Поряд з ними існує: ~ військова — розташована всередині фортеці вздовж оборонного валу, яка дозволяє швидко пересуватись війську і доставляти боєзапаси.

Вулиця . Словник синонімів

ВУЛИЦЯ

(широка) проспект, (з алеями) бульвар, (центральна) артерія, маґістраля; (у США) авеню; (глуха) завулок, провулок, вуличка; ОК. дорога, проїзд; (людське дно) П. голота, чернь, плебс, люмпен, сов. жрґ. шпана.

Вулиця . Орфографічний словник української мови

Ву́лиця

іменник жіночого роду

Вулиця . Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	ву́лиця	ву́лиці
Родовий	ву́лиці	ву́лиць
Давальний	ву́лиці	ву́лицям
Знахідний	ву́лицю	ву́лиці
Орудний	ву́лицею	ву́лицями
Місцевий	на/у ву́лиці	на/у ву́лицях
Кличний	ву́лице*	ву́лиці*