Герць

Словник Грінченка

Герць, -ця, м. = Герець.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГЕРЦЬ, ю, чол. 1. іст. Окремі сутички, поєдинки українських козаків з ворогами перед боєм.

Тоді будеш, вражий ляше, Вдачею хвалиться, Коли спробуєш зі мною Та й на герці биться (Українські народні думи.., 1955, 367); 

Опівдні битва притихла, але не втихав герць: сотні турків ганяли на бойовищі, прискакували то тут, то там до окопів, якомога ближче, та викликали козаків на бій (Осип Маковей, Вибр., 1956, 486); Вершники з обох боків розступилися й дали місце для герцю (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1948, 146). 2. уроч. Бій, боротьба між противниками; поєдинок. Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 49); Скільки вас полягло у важкому життєвому герці, В нелегкій боротьбі, у годину важку і похмуру (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 13). 3. перен. Боротьба думок, поглядів тощо. На панський не ступав [комісар] поріг, Зате з панами, де лиш міг, Зводив він юридичні герці (Іван Франко, X, 1954, 286); Але цей же таки рапорт достатньою мірою пояснює, чому в герці з Гріпичем ці, здавалося б, дуже логічні Нечіпайові думки залишились гласом вопіющого в пустині (Іван Микитенко, II, 1957, 530); День скінчився словесними герцями (Яків Качура, II, 1958, 442).

Ілюстрації

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

Медіа

В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.

В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.

В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.

Див. також

[]

[]

[]