Нога

Нога, -ги́, ж., мн. но́ги и но́зі. 1) Нога. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. Приїхавши до владики, стала на порозі, вклонилася низесенько аж в самиї нозі. Закр. І. 117. Скриплять чоботи на нозіх. МУЕ. III. 89. В но́ги. Дать тягу, удрать. Которі в плач, а хто в ноги, тілько залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 62). Він мене канчуком, а я в ноги. Канев. у. Нога́ за ногою іти. Медленно идти. Ішов захожий тихо, нога за ногою. Мир. ХРВ. 11. Обоє, похнюпившись, мовчки тягли нога за ногою. Мир. Пов. II. 49. Придати ходи в но́ги. Поспѣшить. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9. До ніг упа́сти. Упасть въ ноги. КС. 1882. XII. 498. До ноги вирізати. Истребить до послѣдняго человѣка. Три дні різали усіх липован, геть чисто, до ноги вирізали... і ноги не осталось. КС. 1883. І. 60. Также: до ноги попродати — рѣшительно все продать (о домашнихъ животныхъ). Попродали худобу до ноги. О. 1862. X. 114. До ноги чоботи шити. Шить сапоги на каждую ногу на особую колодку, а не оба на одну. Гол. Од. 15. Догори ногами. Вверхъ дномъ. Желех. Усе догори ногами поперевертав. Задерти ноги. Окочуриться, околѣть. Желех. 2) Сорочі но́ги. Раст. = Остріжка. Вх. Пч. І. 10. Ум. Ніженька, ніжечка, ніжка. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559.