Нога

Нога, -ги́, ж., мн. но́ги и но́зі. 1) Нога. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. Приїхавши до владики, стала на порозі, вклонилася низесенько аж в самиї нозі. Закр. І. 117. Скриплять чоботи на нозіх. МУЕ. III. 89. В но́ги. Дать тягу, удрать. Которі в плач, а хто в ноги, тілько залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 62). Він мене канчуком, а я в ноги. Канев. у. Нога́ за ногою іти. Медленно идти. Ішов захожий тихо, нога за ногою. Мир. ХРВ. 11. Обоє, похнюпившись, мовчки тягли нога за ногою. Мир. Пов. II. 49. Придати ходи в но́ги. Поспѣшить. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9. До ніг упа́сти. Упасть въ ноги. КС. 1882. XII. 498. До ноги вирізати. Истребить до послѣдняго человѣка. Три дні різали усіх липован, геть чисто, до ноги вирізали... і ноги не осталось. КС. 1883. І. 60. Также: до ноги попродати — рѣшительно все продать (о домашнихъ животныхъ). Попродали худобу до ноги. О. 1862. X. 114. До ноги чоботи шити. Шить сапоги на каждую ногу на особую колодку, а не оба на одну. Гол. Од. 15. Догори ногами. Вверхъ дномъ. Желех. Усе догори ногами поперевертав. Задерти ноги. Окочуриться, околѣть. Желех. 2) Сорочі но́ги. Раст. = Остріжка. Вх. Пч. І. 10. Ум. Ніженька, ніжечка, ніжка. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

НОГА, и, жін.

1. Одна з двох нижніх кінцівок людини. Вона ж не спала, не журилась, Сиділа, ноги устромила В гарячий попіл (Тарас Шевченко, I, 1951, 363); Морщачись, Погиба скидає з правої ноги тіснуватий чобіт (Михайло Стельмах, II, 1962, 63); // Одна з кінцівок деяких тварин та птахів. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 100).

Заладнати ногу коневі (коню) див. заладнати.

♦ Без задніх ніг — сильно стомившись. — Спить [Павлик] без задніх ніг. Наковзається за цілий день — ледве додому чапає (Михайло Стельмах, II, 1962, 399); Бити ноги див. бити; Біс (чорт, чортяка, дідько і т. ін.) ногу вломить (зломить, звихне) — важко, неможливо розібратися в чому-небудь. Гадав [Левко], що нема, в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (Михайло Стельмах, I, 1962, 152); [Передерій:] Як почне [Стрижаченко] крутити, як почне вертіти, то й праве діло так закруте, що сам чортяка ногу зломе (Панас Мирний, V, 1955, 123); Стільки цифр, що їм і електронна машина ладу не дасть — кібернетичний дідько в них ногу звихне (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 127); Брати (взяти) ноги на плечі див. брати; [Братися] в ноги — швидко йти, бігти, тікати від кого-небудь. Львові причулося, що то новий цар уже близько, як не злякається, та в ноги! (Іван Франко, IV, 1950, 53); [Чирва:] Улучив!.. Тепер тікати! (Озирається й береться в ноги) (Іван Микитенко, I, 1957, 92); Бути гирею на нозі див. гиря; Валити (звалити) з ніг див. валити 1; Валитися з ніг див. валитися; Ввіритися ногам — швидко побігти. Данилко прослизнув до другої землянки і, коли вже не стало чути кроків, ввірився ногам (Петро Панч, Синів.., 1959, 63); Вертітися на ногах — бути весь час у русі. Рухлива, повна енергії й бажання все знати, все зрозуміти, вертілася [Флора] на ногах (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 48);