Електронна комунікація

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:16, 13 червня 2013; Тетяна Тафінцева (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Поняття

Термін «комунікація» своїм походженням зобов'язаний латинським communicatio - повідомлення, передача; communicare - робити спільним, розмовляти, пов'язувати, повідомляти, передавати. У різних країнах і мовах воно використовується вже протягом багатьох століть. Так, К. Куле зазначає, що «французьке communication в XIV ст. увазі «спілкування», сенс «повідомлення» слово набуло у XVI ст.»

Сучасний словник іншомовних слів визначає цей термін як шлях повідомлення (повітряна, водна і т. д. комунікація); форму зв'язку (телеграф, радіо, телефон); акт спілкування, зв'язок між двома і більше індивідами, підстави для порозуміння; процес повідомлення інформації з допомогою технічних засобів - ЗМК (друк, радіо, кіно, телебачення).

Класифікація

У залежності від просторово-часової середовища пропонується наступна типізація комунікації (рис 1.1).

  • матеріальна
    Типізація комунікації по Соколову
  • смислова
  • транспортна
  • енергетична
  • міграція
  • генетична
  • психічна
  • соціальна
  • інші

Таким чином, виділяють чотири основних типи комунікації: I. Матеріальна (транспортна, енергетична, міграція населення, епідемії тощо); II. Генетична (біологічна, видова); III. Психічна (внутриличностная, автокоммуникации); IV. Соціальна (суспільна).

Поняття соціальної комунікації

У сучасній науці соціальна комунікація вивчається під різними кутами зору; підхід до неї залежить від приналежності вченого до певної наукової традиції, школі або деякого напрямку. Відповідні розуміння комунікації можна умовно розділити на три групи. Це розуміння, сформовані на 1) соціальної, 2) мовної та 3) власне комунікативної основі. Поняття «соціальна комунікація» охоплює всі ці три тлумачення. Перший підхід орієнтований на вивчення комунікативних засобів заради їх застосування (реалізації соціальних функцій комунікації); другий підхід пов'язаний з проблемами міжособистісної комунікації; третій - з проблемами впливу масової комунікації на розвиток суспільних відносин.


А.В. Соколов пропонує наступну наукову дефініцію соціальної комунікації: соціальна комунікація є рух змістів у соціальному часі та просторі. Цей рух можна тільки між суб'єктами, так чи інакше залученими в соціальну сферу, тому обов'язкова наявність комунікантів та реципієнтів мається на увазі.


У доцільною соціальної комунікації комуніканти і реципієнти усвідомлено переслідують три цілі: 1. Пізнавальна - поширення (комунікант) або придбання (реципієнт) нових знань або умінь; 2. Спонукальна - стимулювати інших людей до будь-яких дій або отримати потрібні стимули; 3. Експресивна - вираз чи набуття певних переживань, емоцій. У залежності від матеріально-технічного оснащення, тобто від застосовуваних каналів, Соколов пропонує розрізняти три роди соціальної комунікації.

Глобальна система Інтернет як вид електронної комунікації

Інтернет - особливий вид електронної комунікації. Одні автори вважають, що його сутність випливає з функцій, притаманних Мережі, а саме:

- Інтернет - глобальний комунікаційний канал, який би у всесвітньому масштабі передачу мультимедійних повідомлень (комунікаційно-просторова функція);

- Інтернет - загальнодоступне сховище інформації, всесвітня бібліотека, архів, інформаційне агентство (комунікаційно-часова функція);

- Інтернет - допоміжний засіб соціалізації і самореалізації особистості та соціальної групи шляхом спілкування із зацікавленими партнерами, всепланетний клуб ділових і дозвіллєвих партнерів.

З урахуванням цих особливостей А.В. Соколов пропонує таке визначення: Інтернет - глобальна соціально-комунікаційна комп'ютерна мережа, призначена для задоволення особистісних і групових комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій.

Середу Інтернет розглядають і як сукупність технічних, функціональних, інформаційних, соціальних, економічних, юридичних компонентів, що забезпечують існування, функціонування і діяльність індивідуальних і групових користувачів, що становлять аудиторію Інтернет. Деякі вчені говорять про значущість лінгвістичного аспекту Інтернет і навіть про виникнення віртуальної мовної особистості.

У багатьох публікаціях ідеться, що на відміну від радіо і телемовлення, основною функцією яких є виробництво та розповсюдження масової інформації, Інтернет виявився середовищем для комунікації в більш широкому сенсі слова, що включає міжособистісну і публічну форми спілкування. Зокрема, соціальна функція Інтернет призводить до утворення нових форм комунікативної поведінки в середовищі, де панують горизонтальні зв'язки і відсутні територіальні, ієрархічні й часові межі, інформаційна функція - забезпечує зберігання, механізми пошуку і доступу до наявної інформації, економічна - спрямована на отримання комерційного прибутку і на подальше стимулювання розвитку глобальної інформаційної інфраструктури

Посилання

Електронна комунікація - Курсова робота на тему "Електронна комунікація"

Див. також

Електронна комунікація Міжнародна електронна комерція