Електронна комунікація
Зміст
Поняття
Термін «комунікація» своїм походженням зобов'язаний латинським communicatio - повідомлення, передача; communicare - робити спільним, розмовляти, пов'язувати, повідомляти, передавати. У різних країнах і мовах воно використовується вже протягом багатьох століть. Так, К. Куле зазначає, що «французьке communication в XIV ст. увазі «спілкування», сенс «повідомлення» слово набуло у XVI ст.»
Сучасний словник іншомовних слів визначає цей термін як шлях повідомлення (повітряна, водна і т. д. комунікація); форму зв'язку (телеграф, радіо, телефон); акт спілкування, зв'язок між двома і більше індивідами, підстави для порозуміння; процес повідомлення інформації з допомогою технічних засобів - ЗМК (друк, радіо, кіно, телебачення).
Класифікація
У залежності від просторово-часової середовища пропонується наступна типізація комунікації (рис 1.1).
- матеріальна
Типізація комунікації по Соколову
- смислова
- транспортна
- енергетична
- міграція
- генетична
- психічна
- соціальна
- інші
Таким чином, виділяють чотири основних типи комунікації:
I. Матеріальна (транспортна, енергетична, міграція населення, епідемії тощо);
II. Генетична (біологічна, видова);
III. Психічна (внутриличностная, автокоммуникации);
IV. Соціальна (суспільна).
Поняття соціальної комунікації
У сучасній науці соціальна комунікація вивчається під різними кутами зору; підхід до неї залежить від приналежності вченого до певної наукової традиції, школі або деякого напрямку. Відповідні розуміння комунікації можна умовно розділити на три групи. Це розуміння, сформовані на 1) соціальної, 2) мовної та 3) власне комунікативної основі. Поняття «соціальна комунікація» охоплює всі ці три тлумачення. Перший підхід орієнтований на вивчення комунікативних засобів заради їх застосування (реалізації соціальних функцій комунікації); другий підхід пов'язаний з проблемами міжособистісної комунікації; третій - з проблемами впливу масової комунікації на розвиток суспільних відносин.
А.В. Соколов пропонує наступну наукову дефініцію соціальної комунікації: соціальна комунікація є рух змістів у соціальному часі та просторі. Цей рух можна тільки між суб'єктами, так чи інакше залученими в соціальну сферу, тому обов'язкова наявність комунікантів та реципієнтів мається на увазі.
У доцільною соціальної комунікації комуніканти і реципієнти усвідомлено переслідують три цілі:
1. Пізнавальна - поширення (комунікант) або придбання (реципієнт) нових знань або умінь;
2. Спонукальна - стимулювати інших людей до будь-яких дій або отримати потрібні стимули;
3. Експресивна - вираз чи набуття певних переживань, емоцій.
У залежності від матеріально-технічного оснащення, тобто від застосовуваних каналів, Соколов пропонує розрізняти три роди соціальної комунікації.
Глобальна система Інтернет як вид електронної комунікації
Інтернет - особливий вид електронної комунікації. Одні автори вважають, що його сутність випливає з функцій, притаманних Мережі, а саме:
- Інтернет - глобальний комунікаційний канал, який би у всесвітньому масштабі передачу мультимедійних повідомлень (комунікаційно-просторова функція);
- Інтернет - загальнодоступне сховище інформації, всесвітня бібліотека, архів, інформаційне агентство (комунікаційно-часова функція);
- Інтернет - допоміжний засіб соціалізації і самореалізації особистості та соціальної групи шляхом спілкування із зацікавленими партнерами, всепланетний клуб ділових і дозвіллєвих партнерів.
З урахуванням цих особливостей А.В. Соколов пропонує таке визначення: Інтернет - глобальна соціально-комунікаційна комп'ютерна мережа, призначена для задоволення особистісних і групових комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій.
Середу Інтернет розглядають і як сукупність технічних, функціональних, інформаційних, соціальних, економічних, юридичних компонентів, що забезпечують існування, функціонування і діяльність індивідуальних і групових користувачів, що становлять аудиторію Інтернет. Деякі вчені говорять про значущість лінгвістичного аспекту Інтернет і навіть про виникнення віртуальної мовної особистості.
У багатьох публікаціях ідеться, що на відміну від радіо і телемовлення, основною функцією яких є виробництво та розповсюдження масової інформації, Інтернет виявився середовищем для комунікації в більш широкому сенсі слова, що включає міжособистісну і публічну форми спілкування. Зокрема, соціальна функція Інтернет призводить до утворення нових форм комунікативної поведінки в середовищі, де панують горизонтальні зв'язки і відсутні територіальні, ієрархічні й часові межі, інформаційна функція - забезпечує зберігання, механізми пошуку і доступу до наявної інформації, економічна - спрямована на отримання комерційного прибутку і на подальше стимулювання розвитку глобальної інформаційної інфраструктури
Культура електронних комунікацій
Пророком електронної комунікації вважається канадський професор, який присвятив себе філософії соціальних комунікацій, Маршал Маклюен.
Головний методологічний принцип вчення Маклюена можна сформулювати наступним чином: духовний та матеріальний прогрес людства визначають не знаряддя праці чи опанування природи, не економіка, політика чи культура, а технологія соціальної комунікації, тобто ті комунікаційні канали, що ними володіють люди. Залежно від домінування засобів масової комунікації історію людства можна поділити на чотири епохи:
- Епоха «дописьмового варварства», для якої характерні наївне та безпосереднє ставлення людей до навколишнього середовища. Найвищим комунікативним досягненням людини цієї епохи є членороздільна мова, що сприймається наслух. Таким чином, відбувається становлення «людини слухаючої».
- Епоха «писемної кодифікації» порушила духовну гармонію неграмотного варвара, адже в комунікації починає домінувати не слух, а зір, не акустичне повідомлення, а текст, закодований у писемності. Пристосування до розумових дій кодування-декодування змісту зробило людини більш раціоналістичною і прагматичною. Як ми знаємо з історії з часом племінне братство змінила феодальна роздробленість.
- Епоха Гутенберга остаточно покінчила з природною гармонією первісної людини, адже настав час «типографської ери». Для цього періоду характерним є те, що людина стає розумнішою не за рахунок спілкування з людьми, а завдяки індивідуальному читанню. На зміну «людині слухаючій» з’являється «людина, що дивиться», у якої менш розвинені сенсорні канали, проте гіпертрофований зір.
- Сучасна епоха – епоха синтезу «людини слухаючої» та «людини, що дивиться». Електричні та електронні засоби зв’язку , за словами Маклюена, це «комунікаційна революція» в історії людства. Характерна особливість сучасних комунікаційних засобів в тому, що вони впливають не на окремі органи чуття людини, а на всю нервову систему в цілому. Оточуюча реальність постає перед людиною в усій живій конкретності і створюється картина співучасті у поточних подіях. Таким чином до людини повертається сенсорний баланс, притаманний епосі дописемної комунікації. Електронні технології спілкування створюють умови для всебічного повноцінного розвитку особистості. «Електрона галактика» повертає людину до «первісної єдності колективної свідомості», перетворюючи планету на єдину «глобальну деревеньку», де немає місця індивідуалізму, націоналізму, відторгненню, агресивності, збройних конфліктів. Маклюен пророчив, що майбутня всесвітня цивілізація буде суспільством «гармонічної комунікації» та «образного мислення», що є обов’язковою умовою для формування вищих культур.
Маклюен передбачив зміни комунікаційних каналів ще в 60-тих р. минулого століття, відштовхуючись від появи телебачення. Він не враховував перспективи комп’ютерної техніки, оскільки вона на той час ще не використовувалася як комунікаційний канал. Але дослідник передбачив появу гіпермедіа – єдності зображення, звуку, реалізованих у системі мультимедіа. Деякі погляди вченого нагадують наївну утопію, але все ж є привід вважати його пророком електронної комунікації.
Посилання
Електронна комунікація - Курсова робота на тему "Електронна комунікація"
Веб-спілкування - Веб-спілкування, нетикет
