В’ючак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:44, 11 квітня 2024; Sodzhym.fj23 (обговорення • внесок)
В’ючак, -ка, м. Вьючное животное. Двугорбі в’ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках В’ЮЧА́К, а́, ч. В’ючна тварина. Не забарився встати й сам король — його пробудила челядь, що довго з в’ючаками вовтузилась (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 399); * Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в’ючаків проти хазяйської волі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 795.
Ілюстрації
|
|
|
|
