В’ючак

В’ючак, -ка, м. Вьючное животное. Двугорбі в’ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках В’ЮЧА́К, а́, ч. В’ючна тварина. Не забарився встати й сам король — його пробудила челядь, що довго з в’ючаками вовтузилась (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 399); * Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в’ючаків проти хазяйської волі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 795.

Ілюстрації

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%27%D1%8E%D1%87%D0%B0%D0%BA