Зочити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:11, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Зочити, -чу, -чиш, гл. Увидѣть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).