Клювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:26, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш, гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють. Ном. № 8233.