Коворот
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:34, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ко́ворот, -ту, м. 1) Коловоротъ. Язик як на ковороті гуляє. Ном. № 12972. 2) Ворота, которыми запираются выходным улицы изъ села для охраненія полей отъ домашнихъ животныхъ. КС. 1893. V. 275. Рудч. Ск. ІІ. 171.