Юрма

Юрма, -ми, ж. = Юрба. Народу юрма там стояла. Алв. 92. Людська юрма усе поле вкрила. К. ЧР. 327. См. Гурма. ЮРМА, юрми, жін. Те саме, що юрба 1. Коло самої шахти зібралася вже чимала юрма (Борис Грінченко, I, 1963, 380); З усіх кінців міста юрми людей ідуть, щоб віддати йому [Тесленкові] останню свою шану та висловити співчуття його рідним (Андрій Головко, II, 1957, 628); Раптом почув [Андрій] музику, веселий гамір молоді. Назустріч ішла юрма святково одягнених хлопців та дівчат з музиками попереду (Василь Минко, Вибр., 1952, 303); Се було щось дике, оті опунції, незрозуміле, безладне, налякана юрма колючого листя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 293); Юрмою вискакують панни, шпурляють услід гостям груддя, паліччя, сиплють піском (Степан Васильченко, III, 1960, 493); * Образно. Море стогне, море грає, Там і стогін, там і сміх.., І невпинно викликає Юрми дум моїх гірких (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 226).