Судебник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:05, 16 листопада 2019; Bomaslianyi.fpmv19 (обговорення • внесок)
Судебник, -ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо. Г. Барв. 457.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Судебник -а, ч. Старовинний збірник законів, правових ухвал.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
СУДЕ́БНИК, а, чол. Старовинний збірник законів, правових ухвал. Для створення однакової системи управління і суду на всій території держави у 1497 році був виданий судебник — звід законів (Історія СРСР, I, 1957, 102).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 824.
Ілюстрації
|
|
|
|
