Жатий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:54, 31 жовтня 2018; Aizhdanov.fpmv18 (обговорення • внесок)
Жатий, -а, -е. Сжатый (серпомъ). Ой де буде жито жате, то там будем ночувати. Чуб. V. 191. - а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до жати. Він зривав з голови чужу шапку і пітними солоними устами припадає до жатого поля (Михайло Стельмах, II, 1962, 68); // жато, безос. присудк. сл. — О, про молотьбу люди думають. А в кого то ще й не зжато (Андрій Головко, I, 1957, 271).
