Жатий

Жатий, -а, -е. Сжатый (серпомъ). Ой де буде жито жате, то там будем ночувати. Чуб. V. 191. - а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до жати. Він зривав з голови чужу шапку і пітними солоними устами припадає до жатого поля (Михайло Стельмах, II, 1962, 68); // жато, безос. присудк. сл. — О, про молотьбу люди думають. А в кого то ще й не зжато (Андрій Головко, I, 1957, 271).

жну, жнеш, недок., перех. Зрізати біля кореня стебла хлібних та інших трав'янистих рослин. І на своїм веселім полі Удвох собі пшеницю жнуть, А діточки обід несуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 287); Згадав [Петро] матір, як вона жала в плавнях очерет хату вкривати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 513.Коментарі (0) ЖАТИ 2, жму, жмеш, недок., розм.

- перех. Стискати що-небудь з силою. Видно було, що дід усім зусиллям своєї волі боровся з хворобою, судорожно жмучи в жменях простирало, яким був накритий (Іван Франко, IV, 1950, 184).

- перех., перен. Пригноблювати, експлуатувати кого-небудь. Всякий, хто вище, то нижчого гне, Дужий безсильного давить і жме (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 6).

- неперех., перен. Примушувати відступати, сильно натискаючи, напираючи. Загнали фашиста на слизьке і вузьке: ні звернуть, ні плигнуть, а наші жмуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 425).

- неперех., перен. З великим завзяттям, азартом, швидко робити що-небудь. Партизан гукає: — Жми, реб'ята! Зараз край села їхній [німецький] пост стоїть! Проскочити треба акуратно! (Юрій Яновський, I, 1958, 280); Жму, Лечу, аж вітер свище, Навкруги — переполох... А проклятий кабанище [в машині] Верещить, бодай він здох! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 201).