Мулір
Мулір, -ра, м. = Муляр. Там муліри мур мурують. АД.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МУ́ЛЯР, а, чол. Фахівець, майстер мурування. Муляр Никифор рано встав (Іван Франко, XIII, 1954, 309); [Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Леся Українка, III, 1952, 114); Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 54).
Хто такий мулір
Мулір- це будівельний робітник, який виконує роботи з мурування або ремонту конструкцій зі штучних і природних будівельних матеріалів. Мулярами зводяться цегляні житлові будинки, промислові коплекси, гідротехнічні споруди і мости.
Слово муляр в українській мові має германське походження: або від сер.-в.-нім. mürære, або від нім. Maurer: можливо, через посередництво пол. murarz.
Часто муляра неправильно зовуть «каменярем»
Орфографія
мулір - іменник, чоловічий рід, істота
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
Називний мулір муліри
Родовий муліра мулірів
Давальний мулірові, муліру мулірам
Знахідний муліра мулірів
Орудний муліром мулірами
Місцевий на/у мулірі, мулірові на/у мулірах
Кличний муліре муліри
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.
