Напій

Напій, -по́ю, м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Гол. IV. 442. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати. Гол. І. 207.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)
пою, чол. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (Нечуй-Левицький, III, 1956, 61); Раптом він спиняється під зеленими деревами, де багато людей сидять на килимах і п'ють з великих піал чудовий напій з маринованих черешень (Олесь Гончар, III, 1959, 157); * Образно. Радій же, серце! До останку пий Життя людського пінистий напій (Максим Рильський, I, 1956, 370); * У порівняннях. Прохолодне повітря, наче ароматний напій, сповнювало легені (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 14).

Спиртні (алкогольні) напої — напої, приготовлені на спирті, із спиртом. Спиртні напої вживали ще в сиву давнину (Наука і життя, 10, 1958, 31); Більше половини спортсменів не палять і зовсім не вживають алкогольних напоїв (Комуніст України, 8, 1967, 67).

Ілюстрації