Туркати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:19, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Туркати, -каю, -єш, гл. 1) О горленкѣ: ворковать. Шейк. 2) Твердить не переставая, говорить не переставая все о томъ же. О. 1862. VI, 61. Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене.