Відвідувати

Відвідувати, -дую, -єш, сов. в. відвідати, -даю, -єш, гл. Навѣщать, навѣстить, провѣдать. Сідлай, хлопче, коня вороного, поїду одвідаю кохання свого. Чуб. V. 345. Матінко моя, відвідай мене. Мет. 245. Вони там були та й її відвідали. Зміев. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІДВІДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІДАТИ, аю, аєш, док., перех. Ходити, їздити до когось, бувати в когось або де-небудь. У свято мама ходила його [брата] одвідувати (Марко Вовчок, I, 1955, 294); Прекрасні люди відвідують мене щодня, приносять мені все, що я люблю (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 302); Я прийшов вас відвідати, порадитися... (Іван Франко, II, 1950, 211); Готуючись відвідати концерт, Марина пожвавішала (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 174); * Образно. Нічка тиха Україну Одвідать прийшла (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 252); // тільки недок. Систематично ходити кудись (у школу, музеї, театри тощо). Чотири школи нашого села відвідують більше тисячі учнів (Літературна газета, 12.II 1953, 1); Я зрозумів потребу відвідувати музеї (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 185).

Ілюстрації

Див. також

навіщати провідувати навістити навідати