Гладуля
Гладуля, -лі, ж. = Гладуха. Ком. ІІ. стр. 103.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
ГЛАДУ́Н, а, чол.
1. розм. Непомірно повна людина; товстун. Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. — Рятуйте, ..потопаю... — На здоров'ячко, гладуне, — крізь зуби процідив Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 598); * Образно. Метушня й сіпанина продовжувалася зо чверть години. Але врешті-решт бджоли зіпхнули-таки всіх опецькуватих гладунів [шершнів] униз на землю й засипано стали обвіватися крилечками (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 50).
2. діал. Глек, глечик. Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 50.
fcgtghtgujy
fghygj