Гладуля

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гладуля, -лі, ж. = Гладуха. Ком. ІІ. стр. 103.

Словник української мови в 11 т.

ГЛАДУ́Н, а, чол.

1. розм. Непомірно повна людина; товстун. Над водою розлігся розпачливий зойк отця Миколая, який незграбно шубовснув у воду. — Рятуйте, ..потопаю... — На здоров'ячко, гладуне, — крізь зуби процідив Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 598); * Образно. Метушня й сіпанина продовжувалася зо чверть години. Але врешті-решт бджоли зіпхнули-таки всіх опецькуватих гладунів [шершнів] униз на землю й засипано стали обвіватися крилечками (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 50).

2. діал. Глек, глечик. Зоя залізла до комори шукати межи гладунами відповідного кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505).

Ілюстрації

Gladyn1.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання