Дідок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:52, 16 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дідок, -дка, м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідочок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.
