Дідок
Дідок, -дка, м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідочок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ДІДО́К, дка, чол. Зменш.-пестл. до дід 2. Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в'язку нарубать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 122); До книгарні зайшов сивий дідок з пакунком газет на плечах (Андрій Головко, II, 1957, 452).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Дідо́к, -дка́, м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Н. п.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ДІДО́К, дка́, ч. Зменш.-пестл. до дід 2. Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать (Гл., Вибр., 1957, 122); До книгарні зайшов сивий дідок з пакунком газет на плечах (Головко, II, 1957, 452). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 299. Дідо́к, дка́, м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Н. п. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 389.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
дідок -дка́, ч. Зменш.-пестл. до дід 2).
Ілюстрації
|
|
|
