Шиналь

Шиналь, -ля, м. Гвоздь для прибиваній шины, къ колесу.

Словник української мови в 11 томах

ГВІЗДО́К, дка, ч. Зменш. до гвоздь 1. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, — Присилай же гвіздки Забить домовину! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 156); Шинелі, не вміщаючись на гвіздках, лежать просто на підвіконнях (Гончар, Таврія.., 1957, 678); * У порівн. Сказав, як гвіздком прибив (Номис, 1864, № 12909).

Знаки уераїнської етнокультури

гвіздо́к = цвях — загострений ме­талевий (рідше дерев’яний) стри­жень для кріплення (звичайно з шапинкою на тупому кінці); сим­вол страстей Господніх, оскіль­ки, розпинаючи Христа, забива­ли в руки і ноги цвяхи; про кіль­кість цвяхів для розп’яття були різні думки — три чи чотири; у деяких народних оповіданнях фігурує два (їх замовляли цига­нові), чотири (циган стільки са­ме зробив, а хотів ще й п’ятого); за це Христос прокляв його, то­му цигани відтоді й кочують по світу; за іншим оповіданням, цвяхи (чотири) було замовлено ко­валеві, а він вкинув одного у воду чи сховав під язик; за це коваль­ська справа є благословенною; приповідка: «Цвяхи красти, то не гріх».

Ілюстрації