Дибуляти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:16, 20 листопада 2017; Kvkononenko.if17 (обговорення • внесок)
Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. - Ондечки старий дибуля. Черниг. г. - Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Коб., III, 1956, 444); - Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Стельмах, Хліб.., 1959, 143).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
