Бунт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:25, 27 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Бунт, -ту, м. 1) Связка, пукъ (нитокъ, шелку, табаку и пр.). 2) мн. Шесть большихъ струнъ на бандурѣ. КС. 1882. VII. 282. Ум. Бунтик, бунтичок.
ІІ. Бунт, -ту, м. Бунтъ, возмущеніе, мятежъ. Бунт зривати. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. АД. II. 114.
