Дараба

Дараба, -би, ж. Плоть изъ сплавного лѣсу. Шух. І. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4.

Сучасні словники

Пліт, збитий із дерев’яних кругляків. На дарабі, як звичайно, діти: Бігають, з дараби в воду скачуть (Фр., XIII, 1954, 336); — Я часто буваю серед гуцулів, прислухаюсь до думок лісорубів, керманичів на дарабах, колгоспників з Верховини (Рад. Укр., 22.1 1959, 2).

Морфологічні та синтаксичні властивості: да-ра́-ба

Іменник жіночого роду,відмінювання 1a.

відм. однина множина Н. дара́ба дара́би Р. дара́би дара́б Д. дара́бі дара́бам З. дара́бу дара́би О. дара́бою дара́бами М. дара́бі дара́бах К. дара́бо* дара́би*

Корінь: -дараб-; закінчення: -а