Кльока

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кльо́ка, -ки, ж. = Квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.

Сучасні словники

Квочка-курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Томч., Жменяки, 1964, 177); * Образно.

Ілюстрації

Kloka1.jpg Kloka2.jpg Kloka3.jpg Kloka4.jpeg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0

Зовнішні посилання