Оподаль
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:41, 8 листопада 2017; Aosolonenko.fitu17 (обговорення • внесок)
Оподаль, нар. Вдали.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОПОДАЛЬ, присл., діал. Далі, в далечині. Поблизу ліси стіною, .. А оподаль, ніби хмари, Обрій залягли бори (Іван Вирган, Квіт, бореги, 1950, 105); // Осторонь, на певній відстані. Вона держалася.. оподаль від інних [інших] (Іван Франко, VIII, 1952, 231); Юрба стовпилась оподаль і, похнюпившись, хрестилася і бликала очима на солдатів (Іван Микитенко, II, 1957, 259). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 720.
