Шкарб

Шкарб, -бу, м. = Скарб. У Петренковому лісі єсть погріб, тільки завалився, там шкарб похований. Грин. І. 62.

Сучасні словники:

1. Коштовності, гроші, цінні речі. Усі скарби з своїх скарбниць оддав би [Саіб] за волю (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 34); Черевань доскочив собі незчисленного скарбу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі — така вона скупа була, що ніколи зроду не розлучалася з тими скарбами своїми ні вдень, ні вночі (Марко Вовчок, I, 1955, 358); // Коштовності, гроші і т. ін., сховані в потаємному місці, закопані в землю. В оцім яру є озеро й ліс попід горою, А в лісі скарб (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); — Піди, сину, аж до моря, До гирла Дунаю, Та викопай мої скарби, Бо я помираю (Степан Руданський, Тв., 1959, 86); Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази про скарби, закопані тут запорожцями (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217); * У порівняннях. Ці два слова [одібрати землю] досі лежали на споді кожного серця, як захований скарб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73); // перев. мн. Природні багатства надр, лісів, морів і т. ін. — В тій нашій рідній подільській землі лежать величезні скарби і ждуть тілько вмілої руки, котра б зуміла покористуватись ними (Іван Франко, II, 1950, 369); Свої скарби розкрив Донбас (Максим Рильський, I, 1956, 183); — Дивлюся я на оці лани, як буйно все росте у нас. Скарби які!.. (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 346); Дуже важливою проблемою є освоєння невичерпних скарбів океану (Знання та праця, 10, 1967, 12).

2. перев. мн., чого, які. Духовні та культурні цінності, які створила людина, [Нартал:] Ти показав мені ще інші скарби, — світ філософії, науки, хисту, — і я, нещасний варвар, думав щиро, що я римлянином навіки став (Леся Українка, II, 1951, 431); Соціалізм уперше в історії забезпечив трудящим масам доступ до скарбів людської культури, створив усі умови для її бурхливого розвитку (Комуніст України, 12, 1961, 27); Яке щастя! У мене на руках неоціненні скарби — «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка і твори Миколи Васильовича Гоголя (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 91); Пісенний скарб нашого народу майже незліченний: повністю його важко зібрати навіть у найбільшому і найповнішому виданні! (Терень Масенко, Життя.., 1960, 120); Мовні скарби.

3. перен. Хто-, що-небудь надзвичайної цінності, з винятковими достоїнствами, якостями і т. ін. Робітник охочий, веселий, жартовливий [жартівливий] та співучий, у котрого «очі грають» і «жили ходять» при роботі, є великим скарбом (Іван Франко, III, 1950, 126); — Тут у мене скарб. Не вірите? Насіння многолітньої пшениці везу (Олесь Донченко, VI, 1957, 429); На лиці [Груні] було тільки й скарбу, що великі чорні очі (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 60); // Людина або річ особливо потрібна, дорога для когось. Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша (Микола Зеров, Вибр., 1966, 377); Рушниця стара, облізла, але для Романа вона — безцінний скарб (Олесь Донченко, II, 1956, 289); // Багатство розуму, почуттів і т. ін. Тридцять п'ять літ Ви [М. Лисенко] наділяли всіх багатством своєї душі і склали в серцях наших цілі скарби (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 252); Ні,.. Немає в серці сили, Бо ми з душі скарби свої Потроху розгубили (Володимир Самійленко, I, 1958, 139); Дьяконов за юнацькою своєю безтурботністю і не підозрював, які скарби таїть у собі душа цього простого, завжди трохи замкнутого, роботящого батарейця (Олесь Гончар, II, 1959, 61); В свій дитинний вік відрадний Носив я в серці скарб чуття (Микола Зеров, Вибр., 1966, 420); // у сполуч. із сл. мій, розм., рідко. Пестливе звертання до дорогої, любої людини. [Неріса:] Дозволь мені вступити до театру.. [Антей:] Моя кохана! Скарбе мій! Не дам, не дам тебе юрбі тій безсоромній! (Леся Українка, III, 1952, 427).

4. розм. Господарські речі; пожитки, майно. Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили — Все козак прогайнував (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 80); Прикотив [Ференц] звідкись свій дитячий візок з різним скарбом: сувої полотна, фарби, папір... Іншого майна у Ференца не булд (Олесь Гончар, III, 1959, 229). Хатній (домашній) скарб — речі домашнього вжитку. Настрічу нам попадаються хури, наладновані .. горшками, жінками, скринями і іншим домашнім скарбом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 237).

5. заст. Кошти. Буду я з тебе великії скарби мати (Словник Грінченка); Голова зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 259); // у знач. присл. скарбом. На чиї-небудь кошти. Козацьким скарбом будували [церкви] (Словник Грінченка).

6. заст. Скарбниця (у 1 знач.). — Як старшина з гетьманом розпорядила, так і зосталось. Давай посполитий до скарбу і подачку [податок] од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 118).

7. заст. Поміщицьке володіння, маєток на Правобережній Україні. Тато з сином служили в скарбі і пасли оба воли (Україна сміється, I, 1960, 219).

Ілюстрації