Огида
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:59, 19 жовтня 2016; Dmkiiashko.fpmv16 (обговорення • внесок)
Огида, -ди, ж. 1) Мерзость, гадость. Лукаш. 148. Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап’ємо, занесемо до жида, буде, пане, огида. Лукаш. 148. Що у людей високе, те огида перед Богом. Єв. Л. XVI. 15. 2) Отвращеніе, омерзеніе. Аж огида дивитися, таке погане. 3) Противный человѣкъ. Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жуінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, як здумаю про огиду, забуду й хреститься. Грин. III. 569.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках