Дитинець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:33, 25 листопада 2015; Avshcherba.gi15 (обговорення • внесок)
Дитинець, -нця, м. 1) Родимчикъ, дѣтская болѣзнь. 2) Деревянный полъ; ящикъ на днѣ колодца. Борз. у.
Зміст
Сучасні словники
Географічний словник
ДИТИНЕЦЬ - найдавніша назва укріпленого центру давньоруського міста (з 14 ст. замінюється терміном "кремль").
Здебільшого дитинець займав площу в декілька гектарів. Зазвичай його споруджували на зручних для оборони місцях (на мисах, пагорбах) і оточували ровами, валами, мурами з баштами та брамами. В дитинці розміщувалися князівські та боярські двори, житла військових та духівництва, часто – міські собори, церкви та монастирі. Навколо дитинця розташовувалися ремісничі та торгівельні квартали. До воріт дитинця вела головна дорога міста. Дитинець давнього Києва займав площу близько 9 гектарів на Старокиївській горі.
Ілюстрації
|
|
|
|
