Удача
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:43, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Удача, -чі, ж. 1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. МВ. II. 8. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. Лучче п’ятак передачі, аби до вдачі. Ном. № 10539. Удачу до чого мати. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має. Сим. 196. 2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки не ловиться риба. Рудч. Ск. II. 173.
