Свашка
Зміст
Словник Грінченка
Свашка, -ки, ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ коморю, раздѣвающая новобрачную и пр. Обыкновенно приглашаются и еще свашки — все замужнія родственницы жениха. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУЕ. ІІІ. 93, 94, 141. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528. Ум. Свашенька, свашечка, сванька, сваненька, сванечка, сванютка. Ви, буяре, сідайте на коні, а сванечки на саночки. Мил. 152.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВА́ШКА, и, жін. Те саме, що сваха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 444); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджуй малих (Микола Олійник, Леся, 1960, 107); Стали й свашки забігать, так що ж?.. На яку дівчину не гляне [Івашко], усе йому не по душі (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); * У порівняннях. Вона знай вигукувала на дівчат, як ото, бува, старша свашка на весіллі, коли коровай бгають та шишки ліплять (Данило Мордовець, I, 1958, 110).
Фразеологічний словник української мови
СВАШКА
Кирпа́та сва́шка, жарт. Смерть. А там, козаче, зирк! ні відсіль, ні відтіль,— Кирпата свашка — гульк у хату (П. Гулак-Артемовський).
Ілюстрації
|
|
|
|
