Рицарь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:27, 29 листопада 2014; Інна Гориленко (обговорення • внесок)
Рицарь, -ря, м. = Лицарь.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Леся Українка, I, 1951, 351); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг — русалок, середньовічних лицарів (Микола Олійник, Леся, 1960, 43);
Словник іншомовного походження
лицар; ч. (нім.) 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Воїн з важким озброєнням і спорядженням.
Словопедія
ЛИЦАР витязь; П. герой, звитяжець; п! КОЗАК.
Ілюстрації
.jpg)
