Рицарь

Рицарь, -ря, м. = Лицарь.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Леся Українка, I, 1951, 351); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг — русалок, середньовічних лицарів (Микола Олійник, Леся, 1960, 43);

Словник іншомовного походження

лицар; ч. (нім.) 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Воїн з важким озброєнням і спорядженням.

Словопедія

ЛИЦАР витязь; П. герой, звитяжець; п! КОЗАК.

Ілюстрації