Субітник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:55, 30 листопада 2014; Сорока Юлія (обговорення • внесок)
Субітник, -ка, м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.
Зміст
Сучасні словники
СУБІТНИК -а, ч., заст. 1) Той, кого карали по суботах. 2) Поминальна книга, синодик. [1]
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Синодик (http://uk.wikipedia.org/wiki/Синодик )
Граматика (http://sum.in.ua/s/ghramatka )
Пом'яник (http://church_rite_ukrainian.academic.ru/1665/пом'яник)
Джерела та література
Зовнішні посилання
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225. http://ukrlit.org/slovnyk/субітник
