Боягуз
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:05, 30 листопада 2013; Антонова Валентина (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Боягуз, -за, м. = Боюн. Св. Л. 219. Ой ти, боягузе! своєї тіни боїшся. Фр. Пр. 113.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БОЯГУЗ, а, чол. Дуже несмілива, боязка, ляклива людина. [Луіза:] Тхори, боягузи, від дитячого калатала втікаєте (Леся Українка, IV, 1954, 251); — Але я ,таки порядний боягуз! (Іван Франко, IV, 1950, 350); Франко своїм гострим словом карає, б'є тих.., яким тільки й є одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (Павло Тичина, II, 1957, 165).
боягуз (боязка, ляклива людина), страхополох, страхопуд, страшко; легкодух (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою)
Ілюстрації
|
|
|
|
