Боягуз

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Боягуз, -за, м. = Боюн. Св. Л. 219. Ой ти, боягузе! своєї тіни боїшся. Фр. Пр. 113.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОЯГУЗ, а, чол. Дуже несмілива, боязка, ляклива людина. [Луіза:] Тхори, боягузи, від дитячого калатала втікаєте (Леся Українка, IV, 1954, 251); — Але я ,таки порядний боягуз! (Іван Франко, IV, 1950, 350); Франко своїм гострим словом карає, б'є тих.., яким тільки й є одне ім'я ганебне: боягуз, відступник, зрадник (Павло Тичина, II, 1957, 165).

Словник ABBYY Lingvo

боягуз (боязка, ляклива людина), страхополох, страхопуд, страшко; легкодух (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою)

Ілюстрації

Боя1.jpg Боя2.jpeg Боя3.jpg Боя4.jpg

Медіа

Джерела та література

Універсальний словник-енциклопедія

Словник ABBYY Lingvo