Чванливий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:52, 7 листопада 2021; Nohorda.uk19 (обговорення • внесок)
Чванливий, -а, -е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. II. 154.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий. Калиновський.. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (Семен Журахович, Опов., 1956, 153);
// В якому виявляється чванство, пиха. Пилипиха прийде, говорить, що дочка в неї в'яне, і хвалиться, що хутко їй поможеться, а часом по чванливому обличчю біжать сльози дрібні... (Марко Вовчок, I, 1955, 227); Щось.. чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 216).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 287.
Ілюстрації
|
|
|
