Окликатися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:09, 7 листопада 2021; Yonahorna.uk19 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Окликатися, -каюся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОКЛИКАТИСЯ, -аюся, -аєшся, недок., ОКЛИКНУТИСЯ, -нуся, -нешся, док., розм.

1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. — Чи тут в хто? — відхиляючи двері в курінь, спитався один з товариства. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний, I, 1954, 348);

  • перен. Відповідати на повну дію тією самою або іншою дією. Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися. Де-не-де стали окликатися о жилими кулеметами (Олесь Гончар, III, 1959, 219);
  • Подавати голос, обливатися. — Наострю слух твій, щоб, як окликнися, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Іван Франко, XIII, 1954, 324);
  • Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. Не стріляти він не міг — він мусив стріляти.. і тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (Олесь Гончар, III, 1959, 110).

2. до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь. Наперед сей [Палінур] схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун!» (Іван Котляревський, I, 1952, 87).

3. Звучати луною; відлунюватися. І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу (Панас Мирний, II, 1954, 42); На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ов! (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 217).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Окликатися, -каюся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Окликатися, -а́юся, -а́єшся, недок., окли́кнутися, -нуся, -нешся, док., розм.

  1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. || перен. Відповідати на певну дію тією самою або іншою дією. || Подавати голос, обзиватися. || Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь.
  2. до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь.
  3. Звучати луною; відлунюватися.


Ілюстрації

Окликатися.jpg Окликатися1.jpg Окликатися2.png

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Окликати

Окликатися

Кликати