Окликати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Оклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. окликну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОКЛИКАТИ, аю, аєш, недок., ОКЛИКНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. — Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Панас Мирний, III, 1954, 237); Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Юрій Смолич, II, 1958, 77); Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 77). 2. неперех., церк. Оголошувати, оглашати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 664.

Ілюстрації

None-39122705.jpg Вы-знаете-вы-е-ает-меня-хотеть-крикнуть-58253780.jpg 14841110-иллюстрация-девочка-и-крикнуть-на-белом-фоне.jpg