Тупотіння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:35, 12 квітня 2024; Vobondarenko.fj23 (обговорення • внесок)
Тупоті́ння, -ня, с. = Тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю. Левиц. Пов. 139.
Зміст
Сучасні словники
ТУПОТІННЯ, я, с. Дія за знач. тупотіти і звуки, утворювані цією дією. Здалека чутно рев юрби і тупотіння її ніг (Л. Укр., III, 1952, 317); Дзвенить земля од тупотіння, а повітря од гомону. В кімнату впихається цілий гурт шкільної молоді (Вас., Незібр. тв., 1941, 235); Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг (Тулуб, Людолови, I, 1957, 64); На ганку почулося тупотіння ніг (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 71).
Ілюстрації
|
|
|
|
