Тупотіння

Тупоті́ння, -ня, с. = Тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю. Левиц. Пов. 139.

Сучасні словники

Тупотіння: Дія за знач. тупоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Здалека чутно рев юрби і тупотіння її ніг (Леся Українка);

Дзвенить земля од тупотіння, а повітря од гомону. В кімнату впихається цілий гурт шкільної молоді (С. Васильченко);

Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг (З. Тулуб);

На ґанку почулося тупотіння ніг (Д. Бедзик).

ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).

Ілюстрації

Джерела та література

• https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F
• https://1675.slovaronline.com/39229-%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F